- Розкажи трохи про себе (де навчаєшся, працюєш і тд)

- Закінчила бакалаврат Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка з мистецької радіожурналістики та магістратуру істфаку з історії мистецтв теж в університеті Шевченка. Працюю випусковою редакторкою сайту, репортеркою, піарницею на Громадському радіо, веду на ГР авторський подкаст з медіаграмотності «ДНО: дезінформація, наклеп, обман». Роблю радіодокументалки для Радіо Культури (UA: Суспільне), пишу та стартую відеоблог для «Поваги, кампанії проти сексизму».

 

- Спробуй описати себе одним реченням. розмір речення необмежений, як відчуваєш.

- Дитина, яка дуже не хоче ставати дорослою.

 

- Що є темами твоїх творів? Звідки береш ідеї?

- Намагаюся вихоплювати їх з простору. Відчувати світ, відчувати себе. Останні роки три більше звертаюся до соціальщини, політики, бо відчуваю поезію як потужний інструмент апелювати до свідомості через емоції.

 

- Які особливості твого стилю?

- Якось на Кропивницькому телебаченні про мої тексти та тексти моїх друзів ведучий сказав: інді-реп. Це у переважній більшості неримована поезія, яка розстрілює словами. Для мене важливе звучання, ритм і смакування мови в усіх її проявах.

 

- Чи публікуєш ти свої твори? Якщо так, де?

- Основне місце, де можна читати мої тексти — телеґрам-канал (https://t.me/morskihuyorski).

 

- Чи береш участь у письменницьких заходах? Якщо так, розкажи трохи про них і як їх знаходиш, чи, може, вони тебе самі знаходять?

- Вже четвертий рік проводжу вуличні протестні читання під назвою «краплинні» (https://www.facebook.com/groups/rain.in.ukraine). Також разом зі своїм хлопцем, письменником Дарієм Лажневським організовуємо соціально-мистецький проєкт «Реабілітературний центр». Читаю на заходах львівського BookForum та Книжкового Арсеналу у Києві (тут кличуть читати), беру участь у Семінарах Творчої Молоді від видавництва «Смолоскип» та заходах, які ми разом організовуємо (входжу в оргкомітет, як міністерка інформаційної політики). Приїжджаю виступати у Львів, Франківськ, Чернівці, Харків, Одесу коли кличуть. У Києві, коли виходить, відвідую тусівки «Літературного ордену імені Зіберта Світлого».

​

- Чи наступав у тебе момент, коли ти не могла писати, вигорала? Якщо так, як ти із цим впоралася?

- Дуже потужно відчуваю вигорання цього шаленого 2020 року. Можливо через завантаженість роботою, можливо через загальне відчуття постійного стресу. Коли бачу, що довго не пишу, але відчуваю, що не можу не писати, просто сідаю і змушую себе писати щось хай не геніальне, але аби хоча б не залишатися у цьому стані застою.

 

- Чи плануєш публікуватися в друкованих виданнях, можливо, зробити свою збірку? Чи вже друкувалася?

- Друкувалася у кількох альманахах фестивалів та збірниках, регіональних журналах (не лише поезії, а і прози). Збірку планую мати колись, але не хочу видавати просто зібрання текстів, хочеться, аби формат книжки мав у собі концепт. Зараз не готова займатися самвидавом, не відчуваю бажання пошвидше мати книжку просто, аби вона була (хіба, щоб бабці було простіше читати). Концептуальну збірку-діалог подавала разом з Дарієм Лажневським на «Смолоскип» у 2019 році. Її відзначили журі, але жодних нагород ми не взяли. Після цього думали оформити в електронному форматі, але буденність засмоктала цю ідею, так і не втілили її.

 

- Які творчі плани на майбутнє?

- Вже кілька років ресурси хочеться вкладати у популяризацію сучасної поезії. Один зі шляхів для мене — музичні композиції у жанрі співаного слова (послухати можна тут: https://soundcloud.com/ayavnebesnemore, а отут можна почитати про останній трек: https://hromadske.radio/podcasts/ukrayinska-bez-mezh/ukrains-ka-bez-mezh-128-ana-more-strakh). Тому з найближчих планів — ще кілька синґлів. З глобальніших — згуртувати кілька музикантів, видати альбом та поїздити з ним по фестивалях.