- Розкажи, будь ласка, трохи про свій досвід роботи у видавничій справі. (де починала працювати, як довго? почала ще зі студентських років?)
- Почала я працювати з видавництвами ще під час навчання у магістратурі. Оскільки графік був трохи розвантажений на відмінну від бакалаврату, то у мене з'явився час, щоб почати шукати якусь роботу. Насправді я розуміла, що редактором просто так не стають, і потрібно зараз хоча б знайти волонтерство, аби набратись досвіду. Написала головному редактору видавництва "Komubook", в якого був свій сайт, де він публікував переклади різних статей авторів, яких він видавав, і запропонувала йому поволонтерити і поредагувати безкоштовно ці статті. Він погодився. Так ми працювали кілька місяців. Зрештою потім до мене прийшла на редагування моя перша книга (так само від "Komubook"). Павло (директор видавництва) в мене повірив і вирішив дати вже першу офіційну редакторську роботу, де було моє ім'я. Цією книжкою я потім дуже пишалась. Вона була складна в редагуванні, але, на диво, я впоралася і відтоді почала працювати з "Komubook". Після випуску пішла працювати у видавництво "Смолоскип" випусковою редакторкою. Робота була по факту менеджерська, мало в мене було вже такої суто редакторської роботи, однак я продовжувала брати якісь фріланси, працювала для свого першого видавництва і для "Комори", "Yakaboo Publishing". В "Смолоскипі", якщо в мене був час, теж брала деякі проєкти як редактор. І вже після "Смолоскипа" я працювала в піарі (відділі комунікацій видавництва "Книголав") і це вже було абсолютно інше поле відповідальності. Зазвичай я у видавництвах не затримувалася довше ніж на рік. У "Смолоскипі" я пропрацювала трошки більше, а в "Книголаві" в середньому це був період у 8 місяців. Але кожного разу це не тому, що хотілось змінити роботу, бо вона важка, а тому що хотілось розвиватися в різних напрямках. З деякими видавництвами я працюю досі на умовах фрілансу, і зараз мене це влаштовує.
- Чим займаєшся зараз? (де працюєш, які обов'язки виконуєш?)
- Я трохи насправді розповіла в першому питанні. Зараз я зокрема редагую і роблю коректуру для видавництва «КОМУБУК», але час від часу веду як проектний менеджер проекти «Смолоскипа», тому що деякі книжки потребують випускового редактора на фрілансі, і тому в мене зараз такі дві роботи, але основна моя робота це робота в МЕГОГО, я продюсерка напряму МЕГОГОаудіо і займаюсь наративними подкастами, які ще не з’явилися, але все попереду. Далі працюватиму з творчими продуктами, пов’язаними з голосом.
- Назви три причини займатися редагуванням та три причини, чому не варто це робити.
- Три причини, щоб займатися редагуванням… Перше: бажання зробити світ трошки кращим, тому що ти працюєш із книжками. Як на мене, любов до книжок поширюється на будь-яку твою діяльність, тому що вони можуть бути як і особистою, так і професійною допомогою, насолодою, терапією. Якщо тебе це драйвить, і ти вмієш послуговуватися мовою і знаєш як зробити чужі тексти кращими, то чому б і ні. Друга причина: якщо ти філолог, то це можна назвати місією, тому що ти маєш опанувати мову так досконало, щоб собою пишатися.
Насправді редагування – можливості, тут можна познайомитись з досить цікавими людьми, щоб зануритись у письменницьке коло. До того ж завжди можна похизуватися своєю вправністю досконало працювати із синтаксисом. Чому б ні)
Третя: це одна зі сходинок у видавничій справі. Я прихильниця того, що ти можеш спробувати все. Якщо ти пройдеш повний цикл всього виробництва (Крім друку. Ніхто не може стати маленькою поліграфією) – то вважай, що ти можеш навіть відкривати своє видавництво. Не скажу, що не маю такої мрії. І розуміючи всі процеси, ти в принципі вже можеш ефективніше керувати командою на вищих посадах, розбиратися в тонкощах і не ставити нереальних завдань.
Три причини, щоб не займатися цим… Перша: ти дуже виснажуєшся від текстів, і доходить іноді до того, що коли в тебе на роботі постійні тексти, ти не можеш насолоджуватись читанням як звичайний читач. Книжка для тебе перетворюється у робоче полотно, не у полотно, яке принесе спокій і радість. Друга причина: низькі фінансові винагороди, які ти можеш отримати за свою роботу. Ти не можеш обійтися лише одним проєктом і тобі доводиться шукати ще щось. Відповідно твій час повністю зайнятий різними книжками. Це насправді впливає на якість роботи і тут треба доходити до якихось домовленостей зі своєю совістю, тому що деякі проєкти затримуються, деякі робляться гірше, ніж ти очікував. Але вірю, що є люди, які можуть все поєднувати і знаходити баланс. Я не можу, для мене це щоразу гонка, після якої доводиться дуже довго відновлюватися. Третя: це все шкодить здоров’ю. Напруга для очей, для мозку. Як на мене, то просто є люди, які створені, буквально, аби працювати з великою кількістю текстів. Ще редагування може тебе «з’їсти» в тому сенсі, що ти можеш звикнути до свого затишного болотця і тобі не захочеться рухатися далі. Для себе розвитку в редагуванні я не знайшла, і мені здається, що дуже природно шукати інших напрямів діяльності. Всім хочеться стрибати вище і робити краще.
- Коли працювала у "Смолоскип" були випадки, що вся команда не помітила якусь помилку у виданні, яке вже пішло у друк? Як виходили із ситуації?
- Ох, у «Смолоскипі» було насправді багато різних цікавих факапів, але ніхто ніколи не рвав на собі волосся, не бився лобом об стіну і не кричав, що все пропало. Якщо ми знаходили будь-яку помилку у виданні – це не ставало трагедією. Ми розуміємо, що ми всі люди, і книжка – це насамперед продукт, створений завдяки нашим очам, рукам і мозку. Ти не можеш передбачити, що будь-хто із команди спрацює на сто відсотків, і навіть якщо спрацює, то що ці 100 відсотків не матимуть прогалин в тій роботі, яку людина виконала. У нас були і одруки, і помилки в колонтитулах. Одного разу я забула вказати дизайнера на технічних сторінках книжки і вийшло, що обкладинка не належала нікому. Одна з книжок взагалі вийшла без штрих-коду, який надважливий для західного ринку і, слава Богу, не такий важливий для нашого. Але все це виправлялось або в наступних накладах, або вручну. Одного разу у книзі «Діточок багато» були сплутані портрети письменниць, тому довелось замовляти наліпки і переклеювати одну сторінку у всьому накладі.
- Чому обрала фріланс? які переваги та недоліки можеш виокремити?
- Насправді фріланс для мене це жахливий вибір. Для цього потрібна жорстка самодисципліна. Фактично для мене фріланс – виклик: чи зможу я ефективно розпланувати свій час. Офісна робота до того ж зараз неактуальна в часи пандемії, всі зараз вважай сидимо на фрілансі. Але у моєму випадку найголовнішою перевагою фрілансу є поєднання з основною роботою. У мене є основна робота, в яку я вкладаю найбільшу кількість часу, але оскільки маю запити, які не можуть покрити прибутки з основної роботи, то берусь за додаткові проєкти. Таким чином можна, до речі, позбавлятися від проєктів, які нудно виконувати, бо по факту ти сам обираєш з чим працювати.
- Чи не складно працювати одночасно в двох видавництвах? Чи не виникало проблем через це?
- Проблем стосовно різних видавництв ніколи не виникало, тому що всі розуміють як працює ринок редакторів/коректорів. Це все люди, які можуть виконувати свою роботу будь-де, будь-коли та для будь-кого. І єдине, що тут важить, це якість роботи і час на цю роботу. Тобто керівники цілком усвідомлюють, що, наприклад, фрілансери не належать їм цілком. Вони мають право працювати з тим з ким захочуть. Єдине про що може йтися це про нерозголошення конфіденційної інформації на кшталт зарплатні, такі пункти частіше за все прописані у договорі.
- Чи були помітні зміни у роботі під час пандемії. Чи вплинуло це на об’єм?
- В принципі ті видавництва, з якими я працюю, не сідали на жорсткий карантин. Було кілька пауз, але нетривалих. Робота над книжками все одно рухалася. Єдине, що деякі твори не виходили друком певний час, але згодом виробництво тиражу все одно запускалось.
- На твою думку, студентові без досвіду краще починати з фрілансу чи з роботи у штаті видавництва?
- Зі свого досвіду скажу, що краще студентові спочатку стукатися на стажування, практики, і пропонувати безкоштовно свої послуги. Є сенс спробувати свої сили у коректурі, а потім вже переходити більше до серйозної роботи на кшталт редагування. Просто, якщо ми говоримо про редагування та коректуру, то останнє – це швидше технічний погляд на текст, де можна набити руку як правильно оцінювати синтаксис з коректорського погляду, навчитися всім позначкам і тому як взагалі має відбуватися коректура тексту, тоді як редагування це про смисли. Взагалі краще просити невеликі твори, тому що з романом можна дійсно не впоратись. Саме тому краще пропонувати свою допомогу на волонтерських засадах, аби набити руку. Звісно, розумію, що кошти – це важливо, особливо для студента. Тому не варто соромитись, питайте про грошову винагороду: ні так ні. Тоді погоджуйтесь на волонтерство. Також було б непогано, аби у вас у видавництві був супервайзер, який би контролював вас і давав би поради до того, що ви робите.
- Де б ти порадила набиратися досвіду студентам? З чого почати?
- Для студента важливо відпрацювати практику. Теорія звісно корисна (ви повинні знати правопис, до прикладу), але без практичних навичок нікуди. Все це приходить з досвідом. Я так само на початках була дуже налякана, невпевнена в собі, своїх правках. Звісно помічала певні недоречності у вже готових книжках після випуску, але саме після цих своїх зауважень та аналізу, я зрозуміла, на що варто звертати більше уваги, а що можна не чіпати взагалі. І це нормально. З кожною новою книжкою ви ростимете. Можливо, до речі, є сенс спочатку піти в медіа, поредагувати стрічку новин, пописати їх, бути коректором на сайті, вичитувати статті у періодиці. Все це способи осягнути професію і зрозуміти чи взагалі вона сподобається.